Солом'янське благочиння

Наша газета

Відеокалендар

Друзі сайту

Офіційний сайт Солом'янської районної в місті Києві адміністрації

http://spm.org.ua/

Преображення Господнє

В цей день Церква згадує подію яка мала велике значення в житті Спасителя та Його учнів. В останній рік свого земного служіння, Христос, перебуваючи в Кесарії Пилиповій, почав поступово відкривати своїм учням те, що Він мусить іти до Єрусалиму і «постраждати багато від старійшин та первосвященників і книжників, і бути вбитим і на третій день воскреснути» (Мф. 16;21). Такі слова викликали печаль у апостолів, а апостол Петро, як відомо, навіть почав відмовляти Спасителя від Його майбутнього подвигу. Через шість днів після цього, Христос, у супроводі апостолів іде з області Кесарії Пилипової до меж Галилеї. Там, зупинившись біля однієї з гір (за переданням, це була гора Фавор), Він узяв з собою трьох учнів – Петра і братів Якова та Іоана та зійшов з ними на гору помолитися. І, як розповідає євангеліст Лука: «Коли Він молився, вигляд Його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча. І ось два мужі з Ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля, що, з’явившись у славі, говорили про Його смерть, якої Він мав зазнати в Єрусалимі» (Лк. 9;29). Апостоли, як розповідають про це автори Євангелія, спочатку заснули, а потім прокинулись і Петро промовив «Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсеєві і один Іллі» (Лк. 33;9). Петро, якому призначено було бути апостолом Христовим та проповідником Євангелія у всьому світі, хотів збудувати три намети, для Вчителя та двох пророків, оскільки він все ще дивився на Христа по-земному та ставив Його в один ряд з найбільшими пророками Ізраїлю. Коли він ще промовляв ці слова, хмара найшла на них і, як розповідає євангеліст: «голос з хмари сказав: Це є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!» (Мф. 17;5). При цих словах, злякані апостоли впали ниць і лежали, доки Господь не підійшов до них і не підняв промовивши: «Встаньте, не бійтесь»! А піднявши очі, вони вже нікого не побачили, крім одного Ісуса.

Осмислюючи подію Перображення Господнього, необхідно усвідомлювати, що її велич не обмежується лише спогляданням апостолами Божественної природи Спасителя, яка була їм відкрита через завісу Його людської природи. У світлі фаворської події перед нами відкривається вся повнота промислу Божого про спасіння світу. Моісей та Ілля, які стояли разом зі Спасителем на Фаворі, уособлювали в собі «Закон та пророків», сповнити які прийшов Христос. Моісей, який дав народу Закон та Ілля, який був символом ревності в його виконанні, стояли зараз перед Своїм Владикою і свідчили, що звершили все те, що Він вказував їм на Сінаї, Хориві та інших священних місцях Старого Завіту. Вони стояли на Фаворі сповнені священного трепету і мов би зараз складали свої повноваження, як вожді Ізраїлю. Оскільки в Христі сповнились всі древні прообрази та звершились пророцтва і на землю прийшов Син Божий, Спаситель і Месія, про якого знову, так само, як і на Іордані, засвідчив Його Небесний Отець.

В літургічному житті Церкви свято Преображення Господнього з’являється в IV столітті. Спочатку це була традиція виключно Єрусалимської церкви, але дуже швидко, головним чином, завдяки імператриці Олені (матері імператора Костянтина, яка побудувала перший храм на горі Фавор), Преображення починає входити в число великих свят, як в Константинополі, так і в Римі. Приблизно, в той же час закладаються підвалини для розвитку іконографічного зображення свята. Перші композиції Перображення, які дійшли до нашого часу, мають західне походження. Одна з найдавніших фресок знаходиться в місті Равенна, в базиліці святого Аполінарія. Вона розміщена у вівтарній апсиді і датується початком VI століття. Фреска мовою символів древньої Церкви передає євангельську оповідь Преображення. В центрі композиції зображено Хрест, над яким знаходиться напис грецькою «ΙΧΘΥΣ», що в перекладі означає «риба». Слово «ΙΧΘΥΣ» – це грецька абревіатура з фрази «Ісус Христос Божий Син Спаситель», яка широко використовувалась в древній Церкві, як символ Христа. Над колом, в яке виписаний Хрест, зображена благословляюча рука Бога Отця, що символізує Його голос, по сторонах, трохи нижче від благословляючої руки, розташовані півфігури Мойсея та Іллі, а під Хрестом можна помітити трьох ягнят, які символізують присутність апостолів. Таким чином, Равенська мозаїка – це сплав алегорії та натуралізму, що датує її часом, коли ще жива була практика використання символів древньої Церкви, але також поступово ставала помітнішою і тенденція переходу до натуральних образів, про що, наприклад, свідчать образи Мойсея та Іллі.

За богослужбовим календарем, Свято Преображення Господнього відзначається в кінці літа, оскільки сама подія, яка покладена в його основу, була пов’язана з часом збору врожаю. Невипадково апостол Петро, промовляючи на Фаворі до Спасителя, згадував про кущі – шалаші з гілок і зелені, які в старозавітному Ізраїлі, за Законом Мойсея, необхідно було споруджувати на свято Кущів (інша назва Суккот) – третє, після Пасхи та Пятидесятниці, велике свято річного богослужбового календаря в Старому завіті, яке припадало на завершення збирання плодів. В свято кущів єврейський народ збирався в Єрусалимському храмі, приносив жертви з перших плодів та підносив Богу подячні молитви за дарований врожай. Певною мірою, ця традиція, як і необхідність вдячності Богу за новий врожай, збереглась в християнстві і зайшла своє відображення в практиці освячення плодів у день свята Преображення Господнього. В християнських церквах південної Європи та Близького Сходу, в цей день, як правило, звершується освячення винограду, перші грона якого встигають дозріти до цього часу, а в більш північних регіонах – замість винограду, який дозріває дещо пізніше або не росте зовсім, в храмах звершується освячення яблук та інших плодів.